Ваше здоров'я - наша турбота!

Вазар А таб. 5мг/80мг №28 (14х2)
product-details

Вазар А таб. 5мг/80мг №28 (14х2)

Код товару: АА-00013536
Виробник: БАЛКАНФАРМА-ДУПНИЦА
Немає у продажу
5913.56   
грн
Остання ціна

Отримання без черги


Отримати замовлення у аптеці без черги

24/7 замовлення


Прийом замовлень на сайті цілодобово

Зручні пункти видачі


Отримати замовлення у найближчій аптеці без черги

Професійні консультації


Наші фармацевти готові надати інформацію щодо препаратів

ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського засобу
ВАЗАР А
(VAZAR A)

Склад:

діючі речовини: амлодипін у вигляді амлодипіну бесилату, валсартан;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату 5 мг та валсартану 80 мг або амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату 5 мг та валсартану 160 мг, або амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату 10 мг та валсартану 160 мг;

допоміжні речовини:

ядро: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, кросповідон (тип А), натрію крохмальгліколят (тип А), кальцію гідрофосфат безводний, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;

оболонка (таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 5 мг/80 мг та 5 мг/160 мг – Opadry ІІ 31F220007 yellow; таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг/160 мг – Opadry ІІ 31F32561 yellow): лактози моногідрат, гіпромелоза, заліза оксид жовтий (Е 172), титану діоксид (Е 171), макрогол 4000.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 5 мг/80 мг: круглі, темно-жовті таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з фаскою, діаметром ~ 9 мм; з тисненням «5» та «80», розділені лінією для розламу. Лінія для розламу призначена для розламування таблетки для легшого проковтування, а не для розподілу на однакові дози;

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 5 мг/160 мг: овальні, темно-жовті таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з фаскою, розміром ~ 14,5 × 7,5 мм; з тисненням «5» та «160», розділені лінією для розламу. Лінія для розламу призначена для розламування таблетки для легшого проковтування, а не для розподілу на однакові дози;

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг/160 мг: овальні, жовті таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з фаскою, розміром ~ 14,5 × 7,5 мм; з тисненням «10» та «160», розділені лінією для розламу. Таблетку можна розділити на однакові дози.

Фармакотерапевтична група. Препарати антагоністів ангіотензину ІІ та блокаторів кальцієвих каналів. Код АТХ С09D B01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Вазар А містить два антигіпертензивні компоненти з додатковими механізмами контролю артеріального тиску у пацієнтів з есенціальною гіпертензією: амлодипін належить до класу антагоністів кальцію, а валсартан ― до класу антагоністів ангіотензину ІІ. Комбінація цих інгредієнтів має адитивний антигіпертензивний ефект, знижуючи артеріальний тиск більшою мірою, ніж кожен із компонентів окремо.

Комбінація амлодипіну і валсартану забезпечує дозозалежне адитивне зниження артеріального тиску в своєму діапазоні терапевтичних доз. Гіпотензивна дія одноразової дози комбінованого лікарського засобу зберігається протягом 24 годин.

Амлодипін

Амлодипін інгібує трансмембранне проникнення іонів кальцію в гладкі м’язи серця і судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну обумовлений безпосередньою розслаблювальною дією на гладкі м’язи судин, що зумовлює зменшення периферичного судинного опору і зниження артеріального тиску. Експериментальні дані підтверджують, що амлодипін зв’язується у дигідропіридинових і негідропіридинових місцях зв’язку. Скоротливість серцевого м’яза і гладких м’язів судин залежать від проходження позаклітинного кальцію в ці клітини через специфічні іонні канали.

Після введення терапевтичних доз пацієнтам з есенціальною гіпертензією амлодипін спричиняє вазодилатацію, що призводить до зниження артеріального тиску в положеннях лежачи і стоячи. Таке зниження артеріального тиску не супроводжується істотною зміною швидкості серцевих скорочень або рівнів катехоламінів у плазмі крові при тривалому застосуванні.

Ефект корелює з концентраціями в плазмі крові у молодих і літніх пацієнтів.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією та нормальною функцією нирок терапевтичні дози амлодипіну спричиняють зниження ренального судинного опору і підвищення рівня гломерулярної фільтрації, а також ефективного ниркового потоку плазми крові без змін фракції, що фільтрується, або протеїнурії.

Вимірювання гемодинаміки серцевої функції у спокої та при навантаженні у пацієнтів з нормальною функцією шлуночків, пролікованих амлодипіном, в цілому показало невелике підвищення серцевого індексу без істотного впливу на dP/dt та на лівошлуночковий кінцево-діастолічний тиск або об’єм. У гемодинамічних дослідженнях амлодипін не виявляв негативного інотропного ефекту при застосуванні у терапевтичних дозах в інтактних тварин та людей, навіть при одночасному введенні з блокаторами β-адренорецепторів.

Амлодипін не змінює функцію синусно-передсердного вузла або передсердно-шлуночкової провідності у здорових тварин або людини. У клінічних дослідженнях, в яких амлодипін застосовували в комбінації з блокаторами β-адренорецепторів пацієнтам з есенціальною гіпертензією або стенокардією, змін показників електрокардіограми не було відзначено.

Валсартан

Валсартан є активним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ, що призначений для внутрішнього застосування. Він діє вибірково на рецептори підтипу АТ1, які рідко поширені і є відповідальними за ефекти ангіотензину ІІ. Підвищені рівні ангіотензину II внаслідок блокади АТ1-рецепторів валсартаном можуть стимулювати вільні АТ2-рецептори, що врівноважує ефект АТ1-рецепторів. Валсартан не має будь-якої часткової активності агоніста відносно АТ1-рецепторів і має набагато більшу (приблизно у
20 000 разів) спорідненість до АТ1-рецепторів, ніж до АТ2-рецепторів.

Валсартан не пригнічує ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ), відомий також під назвою кінінази ІІ, який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Антагоністи ангіотензину ІІ не викликають кашель, оскільки не впливають на активність АПФ і не посилюють продукцію брадикініну та субстанції Р.

Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, які відіграють важливу роль у регуляції функцій серцево-судинної системи.

Застосування препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією приводить до зниження артеріального тиску, не впливаючи при цьому на частоту пульсу.

У більшості пацієнтів після призначення внутрішньо разової дози препарату початок антигіпертензивної активності відзначається в межах 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4–6 годин.

Антигіпертензивний ефект зберігається більше 24 годин після прийому разової дози. За умови регулярного застосування препарату максимальний терапевтичний ефект зазвичай досягається протягом 2–4 тижнів і утримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Раптова відміна валсартану не призводить до відновлення артеріальної гіпертензії або до інших побічних клінічних явищ.

Фармакокінетика.

Лінійність

Валсартан і амлодипін мають лінійну фармакокінетику.

Амлодипін/валсартан

Після перорального застосування амлодипіну/валсартану пікова концентрація в плазмі крові валсартану і амлодипіну досягається через 3 та 6–8 годин відповідно. Швидкість і ступінь всмоктування амлодипіну/валсартану еквівалентні біодоступності валсартану і амлодипіну при прийомі у формі окремих таблеток.

Амлодипін

Всмоктування. Після внутрішнього застосування терапевтичних доз амлодипіну максимальна концентрація (Сmax) в плазмі крові досягається протягом 6–12 годин. Розрахована абсолютна біодоступність становить від 64 % до 80 %. Їжа не впливає на біодоступність амлодипіну.

Розподіл. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. У дослідженнях амлодипіну in vitro доведено, що приблизно 97,5 % циркулюючого препарату зв’язується з білками плазми крові.

Біотрансформація. Амлодипін інтенсивно (приблизно 90 %) метаболізується в печінці до неактивних метаболітів.

Виведення. Виведення амлодипіну з плазми крові двофазне, з періодом напіввиведення приблизно 30–50 годин. Рівноважні рівні в плазмі крові досягаються після постійного введення протягом 7–8 днів. 10 % незміненого амлодипіну і 60 % метаболітів амлодипіну виводяться із сечею.

Валсартан

Всмоктування. Після прийому препарату внутрішньо Сmax валсартану в плазмі крові досягається протягом 2–4 годин. Середня величина абсолютної біодоступності препарату становить 23 %. Їжа знижує експозицію валсартану за показником AUC приблизно на 40 %, а Сmax ― на 50 %, хоча через 8 годин після застосування концентрація валсартану в плазмі крові була однакова у групі, яка приймала препарат натщесерце, і групі пацієнтів, яка приймала препарат після їди. Зниження AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл. Рівноважний об’єм розподілу валсартану після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 л, що вказує на те, що валсартан розподіляється в тканинах не інтенсивно. Валсартан міцно зв’язується з білками плазми крові (94–97 %), головним чином із сироватковим альбуміном.

Біотрансформація. Валсартан значною мірою не трансформується, оскільки тільки 20 % дози переходить у метаболіти. У плазмі крові в низьких концентраціях (менше 10 % від AUC валсартану) ідентифіковано гідроксиметаболіт, який фармакологічно не активний.

Виведення. Валсартан виводиться, головним чином, в незміненому стані з калом (приблизно 83 % від дози) і сечею (близько 13 % від дози). Після внутрішньовенного введення кліренс валсартану в плазмі крові становить приблизно 2 л/год, а його ренальний кліренс ― приблизно 0,62 л/год (приблизно 30 % від загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану ― 6 годин.

Фармакокінетика у різних групах пацієнтів

Діти (віком до 18 років)

Дані про фармакокінетику препарату у дітей відсутні.

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)

Час досягнення Сmax амлодипіну в плазмі крові приблизно однаковий у пацієнтів молодшого віку і пацієнтів літнього віку. У пацієнтів літнього віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, що призводить до зростання AUC і подовження періоду напіввиведення. Середня системна AUC валсартану в осіб літнього віку на 70 % вище, ніж у пацієнтів молодшого віку, тому необхідно дотримуватися обережності при підвищенні дози.

Порушення функції нирок

Порушення функції нирок істотно не впливає на фармакокінетику амлодипіну. Як і очікувалося відносно сполуки, нирковий кліренс якої становить лише 30 % від загального плазмового кліренсу, кореляції між станом функції нирок і системною експозицією валсартану не відзначалося.

Порушення функції печінки

Наявні дуже обмежені клінічні дані стосовно прийому амлодипіну пацієнтами з порушенням функції печінки. У пацієнтів з печінковою недостатністю знижується кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40–60 %. У пацієнтів зі слабкими і помірними хронічними захворюваннями печінки експозиція валсартану (визначена за значеннями AUC) в середньому вдвічі перевищує таку у здорових добровольців (відібрані за віком, статтю та масою тіла). Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату у пацієнтів із захворюваннями печінки.

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенціальна гіпертензія у пацієнтів, артеріальний тиск яких не регулюється за допомогою монотерапії амлодипіном або валсартаном.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до активної субстанції, похідних дигідропіридину або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз печінки або холестаз.

Супутнє застосування амлодипіну/валсартану з лікарськими засобами, що містять аліскірен, хворим з цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) <60 мл/хв/1,73 м2).

Протипоказано вагітним та жінкам які планують завагітніти (див. «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня.

Шок (в тому числі кардіогенний шок).

Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія та стеноз аорти тяжкого ступеня).

Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження взаємодій препарату з іншими лікарськими засобами не проводились.

Лікарські засоби, при супутньому застосуванні яких слід бути уважними

Інші гіпотензивні препарати

Часто застосовувані гіпотензивні препарати (наприклад, альфа-блокатори, діуретики) та інші лікарські засоби, які можуть викликати появу гіпотензивних небажаних явищ (наприклад, трициклічні антидепресанти, альфа-блокатори, що застосовуються для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози), можуть посилювати гіпотензивну дію комбінації.

Взаємодія, пов’язана з амлодипіном

Не рекомендоване одночасне застосування

Грейпфрут або грейпфрутовий сік

Не рекомендується застосування амлодипіну з вживанням грейпфрута або грейпфрутового соку, оскільки у деяких пацієнтів може збільшуватись біодоступність, що призводить до посилення впливу на підвищений артеріальний тиск.

Необхідні заходи безпеки при одночасному застосуванні

Інгібітори CYP3A4

Одночасне застосування амлодипіну з інгібіторами CYP3A4 сильної та середньої дії (інгібітори протеази, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призводити до значного збільшення дії амлодипіну. Клінічні характеристики таких фармакокінетичних варіацій можуть бути більш виражені у пацієнтів літнього віку. Таким чином, може потребуватися клінічне спостереження і корекція дози.

Кларитроміцин є інгібітором CYP3A4. У пацієнтів, які отримують кларитроміцин з амлодипіном, існує підвищений ризик розвитку артеріальної гіпотензії. При одночасному призначенні амлодипіну з кларитроміцином рекомендовано уважне спостереження пацієнтів.

При одночасному призначенні амлодипіну з такролімусом існує ризик збільшення рівнів такролімусу в крові. Для того, щоб уникнути токсичності такролімусу, при призначенні амлодипіну пацієнту, який приймає такролімус, слід контролювати рівні такролімусу в крові і регулювати дози такролімусу за необхідності.

Індуктори CYP3A4 [протисудомні засоби (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, звіробій (Hypericum perforatum)]

Немає доступних даних про вплив індукторів CYP3A4 на амлодипін. Супутнє застосування індукторів CYP3A4 [наприклад, рифампіцин, звіробій (Hypericum perforatum)] може дати більш низьку концентрацію амлодипіну в плазмі крові. Амлодипін слід використовувати з обережністю разом з індукторами CYP3A4.

Симвастатин

При одночасному багаторазовому застосуванні амлодипіну 10 мг із симвастатином 80 мг призводить до збільшення дії симвастатину на 77 % у порівнянні з застосуванням симвастатину окремо. Хворим, що приймають амлодипін, рекомендується обмежити дозу симвастатину до 20 мг на добу.

Дантролен (інфузія)

У тварин спостерігали летальну фібриляцію шлуночків і серцево-судинний колапс внаслідок гіперкаліємії після прийому верапамілу і внутрішньовенного введення дантролену. У зв’язку з ризиком гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного введення блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам, схильним до злоякісної гіпертермії, та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

При одночасному застосуванні враховувати нижченаведене

Згідно з результатами досліджень клінічної взаємодії, амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину.

Взаємодії, пов’язані з валсартаном

Не рекомендоване одночасне застосування

Літій

Під час супутнього застосування літію з інгібіторами АПФ або антагоністами рецептора ангіотензину II, в тому числі з валсартаном, зареєстровано токсичний вплив і тимчасове підвищення концентрації літію у плазмі крові. Тому під час супутнього застосування рекомендується проводити ретельний моніторинг рівня літію в плазмі крові. Якщо хворий приймає діуретик збільшується ризик токсичності літію при прийомі з амлодипіном/валсартаном.

Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники солі, що містять калій, або інші лікарські засоби, що можуть збільшувати рівні калію

Рекомендується перевіряти рівень калію в плазмі крові, якщо в комбінації з валсартаном потрібно призначити лікарський засіб, який впливає на рівень калію.

Необхідні заходи безпеки при одночасному застосуванні

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), в тому числі селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилова кислота (>3 г/добу), і неселективні НПЗП

Коли антагоністи ангіотензину II застосовують одночасно з НПЗП можливе зменшення антигіпертензивного ефекту. Крім того, одночасне застосування антагоністів ангіотензину II і НПЗП підвищує ризик погіршення функції нирок і збільшення рівня калію в плазмі крові. Таким чином, на початку лікування рекомендується перевірка функції нирок, а також адекватна гідратація пацієнта.

Інгібітори переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір)

Результати дослідження in vitro свідчать про те, що валсартан є субстратом зворотного транспортера OATP1B1 печінки і ефлюксного переносника MRP2 печінки. Одночасне введення інгібіторів переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір) може збільшувати системний вплив валсартану.

Подвійна блокада РААС з БРА, інгібіторами АПФ або аліскіреном

Повідомлялося, що подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, БРА або аліскірену пов’язана з більш високою частотою побічних явищ, таких як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія і зниження функції нирок (в тому числі гостра ниркова недостатність) в порівнянні з використанням одного лікарського засобу з дією на РААС.

Інші

Встановлено відсутність значущої клінічної взаємодії у монотерапії валсартаном з такими речовинами: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін, глібенкламід.

Особливості застосування.

Безпеку та ефективність застосування амлодипіну під час гіпертензивного кризу не встановлено.

Пацієнти із зневодненням та/або із значно зниженим рівнем натрію

Повідомлялося про надмірну артеріальну гіпотензію у 0,4% пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією, які застосовували амлодипін/валсартан у плацебо-контрольованих дослідженнях. У хворих з активованою ренін-ангіотензиновою системою (наприклад, пацієнти із зневодненням та/або із значно зниженим рівнем натрію, які приймають діуретики у високих дозах), що отримують блокатори рецепторів ангіотензину, може виникати симптоматична гіпотензія. Перед призначенням амлодипіну/валсартану рекомендується провести корекцію цього стану і на початку лікування рекомендується ретельний медичний нагляд.

При появі артеріальної гіпотензії на фоні прийому амлодипіну/валсартану пацієнту слід надати горизонтального положення та, за необхідності, провести внутрішньовенне вливання фізіологічного розчину. Після стабілізації артеріального тиску лікування можна продовжити.

Гіперкаліємія

Одночасне застосування з препаратами калію, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, що можуть збільшувати рівні калію (гепарин тощо), слід проводити з обережністю та часто перевіряти рівень калію.

Стеноз ниркової артерії

Амлодипін/валсартан слід з обережністю застосовувати для лікування артеріальної гіпертензії у хворих з одностороннім або двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, оскільки у таких пацієнтів може підвищуватися рівень сечовини та креатиніну в плазмі крові.

Трансплантація нирки

На сьогодні досвід безпечного застосування амлодипіну/валсартану хворим, що недавно перенесли трансплантацію нирки, відсутній.

Застосування хворим з порушенням функції печінки

В основному валсартан виводиться з жовчю у незміненому вигляді. Період напіввиведення амлодипіну і показники AUC (площа під кривою залежності концентрації в плазмі від часу) збільшуються у хворих з порушенням функції печінки, однак рекомендації стосовно дозування препарату не розроблені. Слід дотримуватися особливої обережності при призначенні амлодипіну/валсартану пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня або з обструктивними захворюваннями жовчного міхура.

Максимальна рекомендована доза валсартану для хворих з порушенням функції печінки легкого та помірного ступеня без холестазу становить 80 мг.

Застосування хворим з нирковою недостатністю

Корекція дози амлодипіну/валсартану для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня (ШКФ >30 мл/хв/1,73 м2) не потрібна. При помірній нирковій недостатності рекомендується перевіряти рівень калію та креатиніну.

Супутнє застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, включаючи валсартан, або інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту з аліскіреном протипоказано пацієнтам з порушеннями функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2).

Первинний гіперальдостеронізм

Хворим з первинним гіперальдостеронізмом не можна призначати антагоніст ангіотензину II валсартан, оскільки ренін-ангіотензинова система у таких пацієнтів знаходиться під впливом первинного захворювання.

Ангіоневротичний набряк

Повідомлялося про набряк Квінке, у тому числі набряк гортані і голосових зв’язок з обструкцією дихальних шляхів та/або набряком обличчя, губ, глотки і/або язика у пацієнтів, які отримували валсартан. Деякі з цих хворих мали в анамнезі ангіоневротичний набряк при лікуванні іншими лікарськими засобами, в тому числі інгібіторами АПФ.

Якщо, у хворого розвивається набряк Квінке, слід негайно припинити лікування амлодипіном/валсартаном і повторно не призначати.

Застосування хворим із серцевою недостатністю/після перенесеного інфаркту міокарда

Як наслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, можна очікувати зміни функції нирок у пацієнтів з факторами ризику. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, функція нирок яких може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, застосування інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину пов’язане з олігурією та/або прогресуючою азотемією і (рідко) з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Аналогічні явища спостерігалися при застосуванні валсартану. Оцінка пацієнтів з серцевою недостатністю або після інфаркту міокарда завжди повинна включати перевірку функції нирок.

Повідомлялося, що у хворих з серцевою недостатністю неішемічної етіології (клас III і IV за Функціональною класифікацією хронічної серцевої недостатності Нью-Йоркської кардіологічної асоціації NYHA) при застосуванні амлодипіну набряк легень проявлявся частіше, незважаючи на відсутність значущої різниці погіршення серцевої недостатності порівняно з плацебо.

Блокатори кальцієвих каналів, в тому числі амлодипін, слід з обережністю призначати хворим із застійною серцевою недостатністю, оскільки вони збільшують ризик майбутніх серцево-судинних ускладнень і смертності.

Стеноз аортального і мітрального клапанів

Як і при застосуванні інших судинорозширювальних засобів, потрібно дотримуватись особливої обережності при лікуванні пацієнтів, які страждають від мітрального стенозу або значущого аортального стенозу нетяжкого ступеня.

Подвійна блокада РААС

Є дані про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, БРА або аліскірену збільшує ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії і зниження функції нирок (в тому числі гострої ниркової недостатності). Тому не рекомендується подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, БРА або аліскірену.

Якщо застосування подвійної блокади вважається абсолютно необхідним, таке лікування має проходити лише під наглядом фахівця з частими ретельними перевірками функції нирок, електролітів і артеріального тиску. Пацієнтам з діабетичною нефропатією інгібітори АПФ і БРА не слід призначати одночасно.

Дію амлодипіну/валсартану вивчали тільки при артеріальній гіпертензії.

Вазар А містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Препарат протипоказано застосовувати вагітним та жінкам, які планують завагітніти.

Амлодипін

Безпеку застосування амлодипіну жінками у період вагітності не встановлено. В дослідженнях на тваринах встановлено репродуктивну токсичність при застосуванні у високих дозах. Застосовувати амлодипін у період вагітності рекомендується лише у випадках, коли немає безпечнішої альтернативи, а ризик, пов’язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду від лікування для матері та плода.

Валсартан

ВАШ КОШИК ПОРОЖНІЙ

  • Разом 0 грн