Міртазапін Сандоз таб. 30мг №20 (10х2)

Склад

Діюча речовина: міртазапін;

1 таблетка містить 30 мг міртазапіну;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, лактози моногідрат (висушений розпилювальним способом) магнію стеарат, гіпромелоза 2910 5 ср, титану діоксид (E 171), макрогол 400, макрогол 6000, заліза оксид жовтий (E 172), заліза оксид червоний (E172).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антидепресанти.

Код АТС N06A X11. 

Показання

Депресивні стани.

Протипоказання

Підвищена чутливість до міртазапіну або будь-яких інших речовини, що входять до складу препарату.

Спосіб застосування та дози

Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи, і запивати достатньою кількістю рідини. Таблетки приймають незалежно від прийому їжі.

Початкова доза Міртазапіну для дорослих становить 15 мг або 30 мг один раз на добу перед сном. Підтримуюча доза зазвичай становить 15 – 45 мг препарату на добу.

Для пацієнтів літнього віку рекомендована доза така сама, як і для дорослих. З метою досягнення задовільного та безпечного результату зміна або збільшення дози для пацієнтів літнього віку повинні здійснюватися під суворим наглядом лікаря.

Ниркова і печінкова недостатність: виведення міртазапіну може уповільнюватися у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю, що необхідно враховувати при призначенні препарату цій категорії пацієнтів.

Таблетки Міртазапіну рекомендується приймати один раз на добу, оскільки період напіввиведення становить 20-40 годин. Препарат слід приймати у вигляді разової дози безпосередньо перед сном. Добову дозу можна також розділити на дві дози, які приймають вранці і ввечері перед сном. Більшу дозу необхідно прийняти ввечері.

Антидепресивний ефект міртазапіну стає очевидним, як правило, через 1-2 тижні лікування. Лікування адекватними дозами приводить до позитивної відповідної реакції на лікування через 2-4 тижні. За відсутності у пацієнта відповідної реакції на лікування дозу можна збільшити до максимально допустимої дози. Після досягнення оптимального клінічного ефекту і при відсутності у пацієнта симптомів захворювання, лікування слід продовжувати ще протягом 4-6 місяців. Після цього лікування можна припинити при поступовому зниженні дози.

За відсутності у пацієнта відповідної реакції на лікування при застосуванні максимальної дози протягом 2-4 тижнів, лікування слід припинити, поступово знижуючи дозу. Поступове зниження дози необхідно для того, щоб уникнути синдрому відміни препарату.

Побічні реакції

У пацієнтів з депресією проявляються ознаки і симптоми, пов’язані з основним захворюванням. Тому іноді важко встановити, які симптоми пов’язані з основним захворюванням і які симптоми спричинені застосуванням міртазапіну.

Органи кровотворення і лімфатична система:

Рідко (> 1/10 000, < 1/1000): пригнічення кровотворення (еозинофілія, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, тромбоцитопенія). Ендокринні порушення:

Рідко (> 1/10 000, < 1/1000): гіпонатріємія.

Порушення обміну речовин і харчування

Часто (> 1/100, < 1/10): підвищення апетиту і збільшення маси тіла.

Психічні порушення:

Рідко (> 1/10 000, < 1/1000): манія, збентеження, галюцинації, тривожність*, безсоння*, нічні жахи/ яскраві сновидіння.

(*Тривожність і безсоння, які можуть бути симптомами депресії, можуть розвиватися і посилюватися. При лікуванні міртазапіном про розвиток і посилення таких симптомів як тривожність і безсоння повідомлялося дуже рідко).

Розлади нервової ситеми:

Часто (> 1/100, < 1/10): сонливість (яка може знижувати концентрацію уваги) спостерігається зазвичай протягом перших декількох тижнів лікування (зниження дози препарату не призводить до зменшення седативного ефекту, але може зменшити ефективність антидепресанта); запаморочення, головний біль.

Рідко (> 1/10 000, < 1/1000): судоми (напади), тремор, міоклонус, парестезії, синдром сіпання ніг.

Порушення з боку серцево-судинної системи:

Рідко (> 1/10 000, < 1/1000): (ортостатична) гіпотензія.

Розлади травного тракту:

Іноді (> 1/1000, < 1/100): нудота.

Рідко (> 1/10 000, < 1/1000): сухість в роті, діарея.

Порушення з боку печінки:

Рідко (> 1/10 000, < 1/1000): підвищення рівня печінкових трансаміназ.

Шкіра і підшкірні тканини:

Рідко (> 1/10 000, < 1/1000): екзантема.

Скелетно-м’язова система:

Рідко (> 1/10 000, < 1/1000): артралгія, міалгія.

Інші:

Часто (> 1/100, < 1/10): генералізований або локальний набряк і пов’язане з ним збільшення маси тіла;

Рідко (> 1/10 000, < 1/1000): стомлюваність.

Хоча міртазапін не спричиняє залежності, постмаркетинговий досвід показує, що різке припинення лікування після тривалого застосування препарату іноді може призводити до синдрому відміни. Більшість реакцій синдрому відміни помірні і проходять самостійно. До них належать нудота, занепокоєння, збудження. Тому припиняти лікування міртазапіном слід поступово. 

У разі появи будь-яких небажаних явищ необхідно звернутися до лікаря !

Передозування

Симптоми: пригнічення центральної нервової системи із дезорієнтацією і тривалим седативним ефектом, що супроводжується тахікардією та слабкою гіпо- або гіпертензією.

Лікування: промивання шлунка, застосування активованого вугілля та відповідне симптоматичне лікування для підтримання функцій життєво важливих органів і систем.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Адекватні дані щодо застосування міртазапіну у вагітних жінок відсутні. Дослідження на тваринах не показали будь-яких тератогенних ефектів препарату або токсичного впливу на репродуктивну функцію, які б мали клінічну значущість. Потенційний ризик застосування препарату у людей відсутній. Застосування Міртазапіну можливе лише в тому випадку, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини. 

Хоча експерименти на тваринах показали, що міртазапін лише в дуже малих кількостях виділяється в грудне молоко, застосування міртазапіну у жінок, які годують груддю, не рекомендується. Дані про застосування міртазапіну у жінок під час годування груддю відсутні.

Діти

Безпеку та ефективність міртазапіну у дітей не вивчали, тому цей препарат не рекомендується застосовувати в педіатрії.

Особливі заходи безпеки

Пацієнти зі спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом Lapp-лактази або мальабсорбцією глюкозо-галактози не повинні застосовувати цей лікарський засіб, оскільки він містить лактозу.

Особливості застосування

В осіб, які приймали міртазапін, спостерігалося пригнічення функції кісткового мозку, що проявлялося гранулоцитопенією або агранулоцитозом. Ці явища з'являлися, як правило, через 4-6 тижнів і зникали здебільшого після припинення лікування. В клінічних дослідженнях міртазапіну рідко повідомлялося також про оборотний агранулоцитоз. Слід звертати увагу на такі симптоми, як підвищення температури тіла, біль у горлі, стоматит та інші ознаки і симптоми, які нагадують інфекцію. При появі таких симптомів лікування слід припинити і зробити повний аналіз крові.

Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю і під пильним контролем лікаря пацієнтам з:

• ;епілепсією або органічним ураженням мозку: хоча клінічний досвід показує, що епілептичні напади під час лікування міртазапіном спостерігалися рідко. Як і при застосуванні інших антидепресантів, міртазапін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епілептичними нападами в анамнезі. У разі розвитку нападів або якщо частота нападів підвищується лікування слід припинити. Слід уникати застосування антидепресантів у пацієнтів з нестабільними епілептичними нападами; за пацієнтами з контрольованою епілепсією необхідний пильний контроль;
• ;печінковою або нирковою недостатністю;
• ;захворюваннями серця (наприклад, порушення провідності, стенокардія, недавно перенесений інфаркт міокарда), що потребує звичайних заходів і дотримання обережності під час сумісного застосування з іншими лікарськими засобами;
• ;гіпотензією.

Як і при застосуванні інших антидепресантів, слід дотримуватись обережності при призначенні міртазапіну пацієнтам з:

• порушеннями сечовипускання, такими як гіперплазія передміхурової залози (хоча міртазапін чинить лише незначну антихолінергічну дію);
• гострою закритокутовою глаукомою і підвищеним внутрішньоочним тиском (під час лікування міртазапіном ризик цих проблем дуже малий із-за незначного антихолінергічного ефекту міртазапіну);
• обструкцією травного тракту або непрохідністю (під час лікування міртазапіном ризик цих проблем дуже малий із-за незначного антихолінергічного ефекту міртазапіну);
• цукровим діабетом. У пацієнтів з цукровим діабетом антидепресанти можуть впливати на контроль глікемії. Тому може бути необхідним регулювання дози інсуліну і/або пероральних гіпоглікемічних засобів та пильний контроль за пацієнтом.
• При розвитку жовтяниці лікування слід одразу ж припинити.
• Як і при застосуванні інших антидепресантів, під час лікування міртазапіном необхідно враховувати наступне:
• при застосуванні антидепресантів пацієнтами з шизофренією або іншими психічними розладами можуть посилюватись психотичні симптоми і маревні ідеї;
• під час лікування депресивної фази маніакально-депресивного психозу може відбутись прогресування депресивної фази до маніакальної; у разі розвитку маніакальних реакцій лікування слід припинити;
• існуючий ризик суїциду: як і в разі застосування всіх інших антидепресантів, протягом цього періоду пацієнти повинні знаходитись під пильним спостереженням лікаря. Можливість суїциду притаманна депресії і може зберігатися до настання істотної ремісії. На підставі загального клінічного досвіду лікування депресії встановлено, що ризик суїциду може збільшуватися на ранніх стадіях одужання. Якщо це можливо, пацієнт повинен бути забезпечений, особливо на початку лікування, лише обмеженою кількістю таблеток міртазапіну. 
• хоча антидепресанти не викликають звикання, раптове припинення тривалого лікування може спричинити неспокій, тривогу, нудоту, головний біль і нездужання;
• пацієнти літнього віку мають здебільшого підвищену чутливість до препарату, особливо відносно появи побічних ефектів антидепресантів. У клінічних дослідженнях міртазапіну частота побічних реакцій у пацієнтів літнього віку була не вищою, ніж у пацієнтів інших вікових груп. Однак, досвід все ще обмежений.

Під час лікування препаратом не рекомендується вживати спиртні напої. 

Не слід порушувати правила застосування лікарського засобу, це може зашкодити здоров’ю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Міртазапін незначною мірою впливає на концентрацію уваги, особливо на початку лікування. Це повинно враховуватися перед виконанням роботи, яка потребує особливої концентрації уваги, як наприклад керування автотранспортом і робота зі складними механізмами. Сонливість, побічна дія, яка спостерігається часто, також представляє ризик у цій ситуації. 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій

Фармакологічні взаємодії

Міртазапін не можна призначати разом з інгібіторами МАО та протягом 2- х тижнів після їх відміни.

Міртазапін може підвищувати седативні властивості бензодіазепінів та інших седативних препаратів. Слід дотримуватись обережності при сумісному застосуванні цих лікарських засобів, оскільки це може призвести до посилення побічних реакцій з боку центральної нервової системи.

Міртазапін може посилювати депресивну дію алкоголю на центральну нервову систему і навпаки. Тому пацієнти повинні уникати вживання алкогольних напоїв при лікуванні препаратом.

При сумісному застосуванні міртазапіну з іншими серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад SSRIs), існує ризик взаємодії, який може призвести до розвитку серотонінового синдрому. Із досвіду постмаркетингового застосування очевидно, що серотоніновий синдром розвивася дуже рідко у пацієнтів, які лікувалися одним міртазапіном або у комбінації з SSRIs. Якщо подібна комбінація вважалася терапевтично доцільною, з обережністю слід провести корекцію дози і встановити пильне спостереження за пацієнтами.

При сумісному застосуванні міртазапіну і літію у людей ніякі клінічно значущі ефекти або зміни фармакокінетичних параметрів не спостерігалися. 

Фармакокінетичні взаємодії

Міртазапін майже повністю метаболізується CYP 2D6 і CYP ЗА4, і меншою мірою CYP 1А2. Дослідження взаємодії у здорових добровольців показали, що пароксетин, інгібітор CYP 2D6 не впливає на фармакокінетичні параметри міртазапіну при рівноважній концентрації. Одночасне застосування з міртазапіном потужного інгібітора цитохрому CYP ЗА4 - кетоконазолу, збільшує максимальні рівні в плазмі та AUC міртазапіну приблизно на 40% і 50%, відповідно. Слід дотримуватись обережності при сумісному застосуванні міртазапіну з потужними інгібіторами цитохрому CYP ЗА4, протеазними інгібіторами ВІЛ, азоловими протигрибковими препаратами, еритроміцином або нефазодоном, хоча клінічна значущість таких метаболічних взаємодій ще точно не встановлена.

Карбамазепін, індуктор CYP ЗА4, збільшує кліренс міртазапіну майже вдвічі з відповідним зниженням його концентрацій у плазмі від 45% до 60%. Тому в разі одночасного призначення міртазапіну з карбамазепіном або з іншими препаратами, які прискорюють метаболізм міртазапіну (наприклад рифампіцину або фенітоїну) в печінці, дозу міртазапіну слід збільшити. Після відміни супутнього препарату дозу міртазапіну знову слід зменшити.

При одночасному застосуванні з циметидином біологічна доступність міртазапіну зростає більше, як на 50%. Тому при сумісному застосуванні з циметидином дозу міртазапіну можна зменшити, а після відміни циметедину знову збільшити.

У дослідженнях взаємодії in vivo міртазапін не впливав на фармакокінетичні параметри рисперидону (субстрат CYP 2D6) або пароксетину (субстрат і інгібітор CYP 2D6), карбамазепіну (субстрат і індуктор CYP ЗА4), амітриптиліну та циметидину.

Міртазапін в дозі 30 мг один раз на добу сричиняв статистично достовірне збільшення INR у пацієнтів, які лікувалися варфарином. Отже, при більш високих дозах міртазапіну не може бути виключений більш виражений ефект. Тому при одночасному призначенні міртазапіну з варфарином рекомендується проводити моніторинг протромбінового часу.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Міртазапін є пресинаптичним антагоністом a2-рецепторів, який підвищує норадренергічну та серотонінергічну передачу в центральній нервовій системі. Серотонінергічний ефект є результатом специфічної дії на 5-НТ1-рецептори, оскільки міртазапін блокує 5-НТ2- та 5-НТ3-рецептори. Обидва енантіомери міртазапіну є активними агентами. S (+)-енантіомер блокує a2 і 5-НТ2-рецептори, тоді як R (-) енантіомер – 5-НТ3-рецептори. Седативна дія міртазапіну – це результат його антагоністичного впливу на гістамінові Н1-рецептори. У терапевтичних дозах практично не має антихолінергічної активності і практично не впливає на серцево-судинну систему.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Після перорального застосування міртазапін швидко і добре всмоктується (його біодоступність становить 50 %), досягаючи максимальної концентрації в плазмі крові приблизно через 2 год. Прийом їжі не впливає на фармакокінетичні параметри міртазапіну.

Розподіл. З білками плазми зв'язується приблизно 85 % міртазапіну. Постійна концентрація у плазмі досягається через 3-4 дні, після чого накопичення не відбувається. При застосуванні міртазапіну в рекомендованих дозах фармакокінетичні параметри змінюються лінійно.

Метаболізм і виведення. Період напіввиведення становить 20 - 40 год; іноді спостерігались набагато триваліші періоди – до 65 год, але в молодих людей були зареєстровані більш короткі періоди напіввиведення. Міртазапін активно метаболізується і виводиться із сечею та калом протягом декількох днів. Основними метаболічними шляхами є деметилювання і окислення з подальшою кон'югацією. У дослідженнях печінкових мікросом людини in vitro було показано, що ферменти CYP2D6 і CYP1A2 цитохрому P450 беруть участь в утворенні метаболіта 8-гідрокси-міртазапіну, тоді як фермент CYP3A4 вважається відповідальним за утворення N-диметил і N-оксид-метаболітів. Диметильований метаболіт має фармакологічну активність і такий самий фармакокінетичний профіль, як і початкова сполука.

У пацієнтів з печінковою або нирковою недостатністю кліренс міртазапіну може бути знижений.

Основні фізико-хімічні властивості

круглі таблетки червоно-коричневого кольору.

На одному боці таблетки риска та маркування: номер «9» з однієї сторони риски та номер «3» - з іншої сторони. На іншому боці таблетки маркування: номер «7207».

Несумісність

Не відзначалася.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Препарат не слід застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в пачці

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТЕВА Фармацевтікал Індастріз Лтд., Ізраїль (TEVA Pharmaceutical Industries Ltd, Israel)

Місцезнаходження

Ізраїль, м. Кфар Саба, вул. Хашикма, 64 (64 HaShikma Street, Kfar Saba, Israel)